Принцип тектонічного розташування архітектурного декору. Завдяки проведеному статистичному аналізу натурних досліджень львівських будівель пізнього історизму визначено принцип тектонічного розташування архітектурного декору: а) над вхідним порталом: як сандрики (вул. Рилєєва, 9, вул. Кольберга, 6); як замкові камені (пр. Свободи, 15, вул. Лисенка, 34); б) над вікнами: як сандрики (вул. Ген. Чупринки, 7, вул. Маланюка, 7, Рилєєва, 11); як замковий камінь (вул. Вербицького, 4, вул. Васильківського, 3, вул. Кольберга, 8, вул. Котляревського, 29, 39, вул. Лепкого, 20 та ін.); як фризи (вул. Глібова, 12, вул. Княжа, 6, 8 (цегляна кладка)), як ліпнина (вул. Нечуя-Левицького, 21); в) під вікнами: як дзеркала (вул. Глібова, 1−5, вул. Коновальця, 7); г) між вікнами: у вигляді фризу, дзеркал, картушів з гірляндами, пілястр, а також кованого декору (вул. Нечуя-Левицького, 20, вул. Котляревського, 41, вул. Коновальця, 47, вул. Маланюка, 7); д) на фризі між поверхами чи під карнизом у вигляді аркатурних поясів тощо (вул. Вербицького, 4, Глибока, 14, Дорошенка, 73, пр. Шевченка, 21 та ін.); г) в оздоблені аттика люнетою (вул. Ген. Чупринки, 7, вул. Кропивницького, 1); майолікою (вул. Листопадового Чину, 11). Переважно аттик застосовувався в проектуванні прибуткових та громадських спорудах, рідше віллах.
